Логотип
  • Колір та почуття

    26.02.2019

    Як допомогти дитині зрозуміти власні почуття за допомогою кольору? Як колір передає настрій, силу, емоцію?

    В продовження проектних тижнів «Кольори» знайомимо вас з чудовою методикою малювання та розповіді про емоції. Ідею ми запозичили у німкені Ютти Бауер та її книги «Королева кольорів». Вона у простій формі показує як настрій можна передати через колір, допомогти дитині зрозуміти різноманітність емоцій.

    Дітям дуже подобається ця розповідь про силу її червоного, ніжність синього та сум сірого…. Продивіться альбом разом з дитиною. Та вигадуйте власні історії, малюйте їх, ділитися ними з нами! Діти дитячого клубу повного дня КІТА при Німецькій школі Києва роблять це із задоволенням.

    Була собі Королева барв. Її звали Мальвіда. І одного разу вона вийшла за ворота замку аби оглянути свої володіння.
    Вона озирнулася та покликала своїх  підданих. Спочатку синій.
    Синій виявився ласкавим, ніжним і м’яким. Він ласкаво привітав Королеву і наповнив небо. Він попестив та порадував королеву, а потім тихо зник.
    Тоді Мальдіва покликала – ЧЕРРРВОНИЙ!
    Червоний  майже зніс її з ніг.
    І вони пішли разом по королівству.
    Королева наказала червоному бути конем.
    Червоний був диким і робив небезпечні речі.
    Королева також відчувала себе дикою та небезпечною.
    У якійсь момент вона зрозуміла, що їй досить, і вона наказала червоному зникнути Він став трохи рожевим, але недовго, тому що прийшов ЖОВТИЙ.
    – Ти такий теплий і яскравий, – сказала Королева.
    Але жовтий був не тільки теплим і яскравим, він також міг бути скупим та підлим.
    Та королева сама могла бути такою.
    Так вони дійшли до суперечки.
    Тоді прийшов ще й червоний.
    І все стало сірим.
    – Гей, – сказала королева, – йди геть!
    Вона лаялась, бушувала, кричала.
    Сірий не вдалося прогнати, він залишався ще дуже довгий час.
    Королева кольорів вже не була королевою: вона не буда ніжною, не була дикою, не була теплою. Тільки сумною.
    І почала плакати…
    Спочатку тихенько та слабенько.
    Та потік сліз зростав. І чим більше, чим сильніше і голосніше вона плакала, тим швидше зникав сірий Натомість скрізь були сльози.
    І там знову були: ніжний синій, дикий червоний, теплий жовтий. Вони грали разом.
    Вони гралися поки не втомилися. Тоді ніжне блакитне накрило все.
    Кінець 🙂 Чекаємо на Ваші малюнки!

     

    Contact us